Покарання: "за" і "проти"

Консультація для батьків

Готових рецептів та моделей виховання не існує. Але прислухатися час від часу до порад фахівців варто. Адже у вихованні дітей батьки нерідко припускаються грубих помилок, яких могло б і не бути, якби дорослі мали за звичку переглядати спеціальну науково-методичну літературу, відвідувати консультації в педагогів та психологів.

Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від сина чи доньки реалізації вашої життєвої програми та осягнення ваших цілей. Надайте дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона.
Приймайте дитину такою, якою вона є: З усіма недоліками, слабостями й достоїнствами. Спирайтеся на сильні сторони її особистості.
Не соромтеся демонструвати дитині свою любов. Нехай вона зрозуміє, що ви любитимете її за будь-яких обставин.
Не бійтеся "залюбити" малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте і цілуйте дитину (звичайно, якщо вона сама того бажає). Проте пильнуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволе­ність та бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони (бажано, щоб їх було небагато) і суворо дотримуйтеся їх. Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно.
Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж покарання та осуд.

Покарання: "за" і "проти"
    Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити.
    Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. 

Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.                                             

Пам’ятка

• Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.
• Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.
• Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.
• Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!
• Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.
Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки.
"Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"
Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

​

​

ВЕСЕЛА ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА ДЛЯ МАЛЯТ

Пальчикова гімнастика для дошкільників відіграє дуже важливу роль. З її допомогою розвивається не тільки дрібна моторика, але також і мовної центр дитини. Веселі ігри з супроводжуючими їх цікавими віршиками доставлять задоволення не тільки дитині, але і дорослому.

Дитяча пальчикова гімнастика дуже подобається малюкам. Нею можна починати займатися з дитиною з самого його народження. Плюси такої гімнастики очевидні - стимуляція мовних і моторних зон мозку дозволить дитині швидше сформувати мова. Але пальчикова гімнастика для дітей підходить в будь-якому віці. Так, гімнастикою дуже часто займаються в дитячих садках, таким чином готуючи руку дитини до письма ручкою.

Не варто забувати, що гімнастика для пальців розроблена таким чином, щоб повністю задіяти кисті обох рук. Тому не слід акцентувати свою увагу тільки на одній руці. Такі дії допустимі тільки для маленьких дітей, які ще не можуть уважно стежити відразу за двома руками.

Пальчиковую гімнастику слід почати з пояснення самого процесу гри: обов'язково розкажіть дитині, що ви зараз будете робити. Далі слід розім'яти пальці, згинаючи їх і розгинаючи. Для цієї мети дуже добре підійде м'яка гумова іграшка-пищалка. Покажіть дитині основні фігури, які йому потрібно буде повторювати за Вами. Нехай дитина також спробує їх зробити. На перших етапах слід допомагати дитині поставити пальчики правильно. Але в подальшому Ви повинні використовувати тільки словесні вказівки.

Тепер можна приступати до самої гри. Не чекайте, що дитина відразу ж почне виконувати всі вправи і повторювати вірші за Вами. Увага у дітей досить обмежена, тому дитина зможе запам'ятати тільки початок або кінець фрази. Також можлива робота тільки однією рукою. Будьте терплячі, і Ваше чадо також з часом почне повторювати повністю все вправа.

Щоб гра була цікавою, існує пальчикова гімнастика у віршах. Певні рухи пальчиками супроводжують словами віршиків. Щоб дитині не набридла пальчикова гімнастика, вправи слід міняти час від часу.

Пальчикова гімнастика для дошкільників: тварини

Пропонуємо Вам наступні віршики для гри з дитиною. У дужках дані пояснення рухів, які треба виконувати під час декламації віршика.

Каченя, качечка,

По річці пливе.

Плаває, пірнає, (плавні рухи кистями рук справа наліво)

Лапками гребе. (Імітація руху лапок качки у воді)

Сидить білочка у візку,

Подає вона горішки: (стиснути пальчики в кулачок)

Лисичці-сестричці, (розігнути великий палець)

Горобцеві, синички, (розігнути вказівний і середній пальці)

Ведмедику товстошкірі, (розігнути безіменний палець)

Заїнька вусатому. (Розігнути мізинець)

На дверях висів замок, (стиснути руку в кулачок)

Узаперті сидів щеня. (Розтиснути вказівний палець)

Хвостиком виляв, (рухати вказівним пальцем зі сторони в сторону)

Господарів очікував.

Павучок ходив по гілці, (схрестити руки, пальцями однієї руки пробігти по передпліччя)

А за ним ходили дітки. (Пальцями другої руки також пробігти по передпліччя)

Дощик з неба раптом линув, (кисті вільно опустити, імітуючи дощик)

Павучків на землю змив. (Грюкнути долонями по колінах або столу)

Сонце стало пригрівати, (притиснути долоні бічними сторонами і розчепірити пальці)

Павучок повзе знову, (починайте дії спочатку)

А за ним повзуть всі дітки,

Щоб погуляти на гілці. (Пальцями пробігають по голові)

Раз, два, три, чотири, п'ять, (долоні лежать на колінах або столі)

Черв'ячки пішли гуляти. (Пальці зігнути і підтягти до них долоню)

Раптом ворона підбігає, (по поверхні йдуть вказівним і середнім пальцями)

Головою вона киває, (скласти долоню щіпкою і качати вгору-вниз)

Каркає: «Ось і обід!» (Розкрити пальці віялом, великий відвести вниз)

Зирк - (розвести руками)

А черв'ячків вже немає! (Стиснути пальці в кулачки і притиснути до грудей)

ЗАЙМАЄМОСЯ ФІЗКУЛЬТУРОЮ РАЗОМ

         ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий. Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина.

2. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, яка причина її негативних реакцій .

3. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З'ясуйте причину відмови.

5. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.

6. Не відмовляйте дитині в проханнях купити йому гантелі або навісну поперечину для підтягування.

7. Не міняйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що йому подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти разученi рухи.

8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури виконання фізичних вправ, не допускала розхлябаності, недбалості, виконання абияк.

9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не з

астосовуйте до неї суворих заходів, намагайтеся привчати її до фізичної культури власним прикладом

10. Пам'ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!!!

Чим зайняти дитину вдома у вільний час

Яким би не було дитя за характером і рухливістю — невгамовний бешкетник або тихоня, йому необхідна участь та турбота батьків. Часом у метушні, не вистачає часу і сил пограти з дитинчам, почитати йому або поговорити. Куди простіше включити мультики, ніж відкласти свої справи і разом, з користю провести час. Існує багато способів захопити маленького чимось цікавим, пізнавальним і не завжди при цьому брати участь у процесі, а лише бути неподалік та просто спостерігати. Габарити квартир не дозволяють проводити активні і рухливі ігри, та й не завжди це буває доречно. Краще в цих умовах вдатися до більш спокійним розваг. Варіантів насправді нескінченна безліч.

Кілька порад, як можна використовувати підручні засоби:

• влаштувати спільний перегляд казок і мультфільмів з вашими коментарями: їх можна давати попутно займаючись своїми клопотами в цій же кімнаті;
• запропонувати розмальовки з улюбленими персонажами і олівці;
• цікавлять дітей і всілякі коробки, ящики, ємкості: їм цікаво їх відкривати й закривати;
• можна надати в розпорядження малюка справжні «дорослі» речі і предмети, що не б'ються і не ламаються, і показати, що з ними можна робити: намотуйте нитки на палиці і котушки, нанизуйте прищіпки на мотузки і т. п.

Розвиваючі ігри, які повинні бути в кожній родині:

• Зацікавити дитину можна ліпленням з пластиліну. Яскравий, барвистий і податливий, він доставить масу задоволення та нових вражень.
• Не бійтеся дозволяти малювати пальчиковими фарбами, адже вони легко змиваються,  розвивають мову і дрібну моторику, позбавляють від негативних емоцій, страхів та образ.
• Збирання пазлів відмінно сприяє тренуванню пам'яті, розвитку уяви та логічного мислення, концентрації уваги. Підберіть набір, відповідно до віку дитини. І вже точно багато вечорів поспіль ваш непосида буде зайнятий.
• Конструктори розширюють дитячий кругозір, змушують думати.
• Кінетичний і живий пісок — не менш корисне заняття. Придбавши його, ви зможете організувати пісочницю на столі або на підлозі. Він особливий: не брудниться, його можна легко зібрати, а залишки видалити пилососом, навіть з килима. Якщо його проковтнути, нічого страшного не станеться, він нешкідливий.

Діти люблять різноманітність, оскільки не можуть надовго зосередитися і швидко перемикають увагу. Проявіть фантазію, допомагайте, грайте з ними на перших порах, а потім вони й самі впораються.

Чим молодша дитина, тим вона менше здатна тривалий час утримувати увагу. Тому чергуйте розвиваючі ігри з активними.

«Ігри з крупами» (від 2 до 3 років)

Мета ігор: розвиток моторики і мислення, тактильних відчуттів.

1) Запропонуйте малюкові пересипати крупу ложкою з чашки в чашку або з миски в миску, насипати її порівну в кілька маленьких чашок. Покажіть дитині, як тримати правильно ложку: не в кулаці, а трьома пальцями. Також попробуйте пересипати крупу через лійку.

2) Запропонуйте малюкові перебрати суміш круп, розклавши її по купках: в першу — сочевицю, в другу — гречку, в третю — горох.

3) Насипьте на піднос (бажано, кольоровий) тонким шаром манну крупу. Покажіть малюкові, як можна пальчиками малювати все, що заманеться. З 3-х літніми дітьми можна вчитися писати літери і цифри.

Важливо! Ігри з крупами потрібно проводити обов’язково під наглядом дорослих! Щоб горох або квасоля випадково не опинилися у малюка в вусі або носі.

«Підбери кришечку за розміром» (від 2 до 4 років)

Мета гри: розвиток зорової та моторної координації.

Поставьте перед дитиною на столі 4-6 пляшечок і банок різних розмірів з кришками. Повільно зніміть кришки і закрутіть назад. Потім перемішайте кришки і дайте можливість дитині самій підібрати до пляшечки відповідну кришку.

«Чарівний мішечок» (від 3 до 5 років)

Мета гри: знайомство з різними предметами, розвиток тактильних відчуттів.

Вам знадобиться мішечок з 8-10 знайомими дитині предметами (наприклад, свисток, гребінець, шнурок тощо).

Зав’яжіть дитині очі або попросіть закрити їх. Нехай малюк витягне з мішечка один предмет і спробує навпомацки вгадати, що це. Після того, як дитині вдасться відгадати всі речі з мішечка, можна замінити їх на інші, поступово підвищуючи рівень складності залежно від віку малюка. У цій грі також можна використовувати предмети, які починаються на одну букву (наприклад, якщо ви вивчили букву “Л”, в мішечок можна покласти лист, ложку, ластик тощо).

«Вироби своїми руками» (від 2-3 років і старше)

Можна використовувати практично будь-які підручні засоби: шишки, гілочки, жолуді, листочки тощо. Скріплювати їх можна пластиліном, клеєм, зубочистками або будь-якими іншими засобами (головне, аби клей не був токсичним для малюка!). Також спробуйте працювати з ватою, стрічками, ґудзиками або звичайними вовняними нитками. Можна навіть використовувати все те, що ми зазвичай викидаємо в сміття: гілочки, що залишилися від винограду; шкірку апельсинів; фруктові кісточки і ін.

Вироби можна оформляти у вигляді окремих фігурок або встановлювати їх на картоні або в коробці, придумуючи на ходу цілі історії й казки з участю створених вашими руками персонажів. У процесі можна додавати до них все нові й нові елементи, придумуючи відгалуження до основної сюжетної лінії. Тут просто неоране поле для вашої творчості і польоту фантазії! Ось побачите, вашій дитині обов’язково сподобається!

І будьте здорові!

Запис до дитячого садочка

1.Батькам необхідно обрати заклад дошкільної освіти (далі- заклад);

2.Відвідати заклад і дізнатися у директора про наявність вільних місць і умови

   зарахування дітей.

3.Прийом   дітей   до   закладу дошкільної освіти загального розвитку 

   здійснюється  керівником  протягом  календарного  року на підставі:

• заяви батьків або осіб, які їх замінюють;  

• медичної довідки про стан   здоров'я   дитини   з  висновком  лікаря, що 

   дитина  може відвідувати  заклад дошкільної освіти;  

• довідки  дільничного лікаря  про  епідеміологічне  оточення;

• свідоцтва про народження.

Для  прийому дітей до спеціального закладу дошкільної освіти (групи), а також

 для прийому дітей з особливими освітніми потребами в  інклюзивні  групи  

додатково  подається:

• висновок  психолого-медико-педагогічної   консультації або 

  інклюзивно-ресурсного центру;

• направлення місцевого органу управління освітою;  

• індивідуальна  програма  реабілітації  для дітей  з  інвалідністю.

4. Питання про відвідування закладу дошкільної освіти дітьми, батьки яких 

відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією, 

згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29.11.2002  № 434 та 

затвердженого цим наказом примірного «Положення про підготовку дітей на

 педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного

 загальноосвітнього навчального закладу».

За наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка із висновком 

лікарсько-консультативної комісії, у якому зазначено, що дитина може 

відвідувати заклад дошкільної освіти, керівник зобов’язаний прийняти 

дитину до садочка.

5.Під час прийому дитини до закладу дошкільної освіти, керівник  

 зобов'язаний   ознайомити   батьків  або  осіб,  що  їх замінюють, із статутом 

дошкільного закладу, іншими документами, що регламентують його діяльність.